“Якщо Кличко може, то і я зможу”. Інтерв’ю з Анатолієм Дудченко
“Олдскульні” вболівальники українського боксу одразу пригадають напівтяжа Анатолія Дудченка і його дивовижний боксерський стиль. “Гладіатор” вже давно живе та тренує в Лос-Анджелесі (США). А його підопічний Андрій Новицький (8-0, 7 КО) – чергова суперважка надія України.
– Анаталій, доброго дня. Під час підготовки до інтерв’ю переглядав деякі ваші бої. Подумав про те, що ви, напевно, один із найбільш нешаблонних боксерів в історії України. Звідки ці рухи? Це щось від Роя Джонса?
– Не повіриш. Тут ось в чому справа. Я ж волейболіст. Був в збірній України віком до 13 років. Грав зв’язуючого. Мій батько грав за збірну Радянського Союзу. Я будував себе як волейболіста, а не як боксера. Це правда.
Після розпаду СРСР я зацікавився єдиноборствами. Займався бойовим самбо. На вулицях “пресував” усіх тих, хто раніше “пресував” мене.
І лише тоді, як мені виповнилося 19 років, я пішов на бокс. Причому попав на бокс випадково. Все почалося з банальної вуличної бійки. Побив пацана. А той каже: “Слухай, а приходи до нас в спортзал. Проведемо реванш, але за правилами”.
Звісно, він мене добряче “набуцькав”. А я йому у відповідь пообіцяв, що через півроку його “знесу”. Так я і залишився. Але ненадовго. Тренер сказав, що я вже застарий для боксу. Довелося залишити.
А вже потім приїхав тренер з кікбоксингу Володимир Суканов. Відомий такий наставник, Федіра Черкашина тренував, зробив з нього чемпіона світу з тайського боксу.
Він мене 3 місяці потренував. Я став чемпіоном України з К-1. Але потім він повернувся додому. То були такі часи. Ні грошей, ні умов. І до Спартакіади я готувався сам.
То було наче в кіно. Включав собі касети. Усілякі дурниці, типу Джекі Чана. Будеш сміятися, але я навіть до корейців приставав – був впевнений, що вони всі вміють добре битися (сміється).
Реальний прикол. Але ж було таке.
І коли я побачив як боксує Віталій Кличко, я подумав собі: “Якщо він може, то і я зможу”.
– Анатолій, знаєте, що завжди цікавило? Як тренери сприймали ваш стиль? Чи не намагалися вас переробити? Виправити?
– Знаєш, завжди було! Я ж “самоучка”. Знаєш, скільки касет передивився? Але я завжди казав собі: “Що найголовніше в будь-якому спорті? Найголовніше – ефективність”.
Всі намагалися переробити, чогось навчити. Я через стількох тренерів пройшов. Серед них були хороші. І я намагався у кожного щось взяти. Але я прекрасно розумів, що якщо почав займатися боксом в 19 років, то поставити мені “з нуля” техніку… Ну яка там може бути вже техніка?
Звідки саме такий стиль?.. Не знаю… Напевно, просто тому, що добре шурупав мізками.
Багато підглядав за іншими боксерами. Особливо тут, в США. Рой Джонс, Джеймс Тоні, Бернард Хопкінс… Вони мене багато чому навчили.
– А от тепер дуже цікаво перейти до Дудченка-тренера…
– Тренував я постійно. Тренував з 20 років. В мене є чемпіон Європи та чемпіон світу. Тренував і боксерів, і кікбоксерів.
Це генетичне. Батько – тренер. Я – тренер. Тут, в США, в мене є боксер, який виграв юніорську Олімпіаду. Треную вже дуже давно.
– Було хоч колись таке, що Дудченко-тренер повністю “переламував” боксера?
– Ніколи! Ніколи не буду цього робити.
По-перше, в мене освіта – молекулярна біологія і генетика. Тобто я знаю, як зробити краще, як зробити правильно з точки зору біомеханіки, біодинаміки.
В мене боксери були різні. Були швидкі, були хитрі, були “ломовики”. Я даю не лише бокс. Пишу програми з фізпідготовки. Про те, як правильно готуватися та виходити на пік форми.
Це питання вирішується лише з наукової точки зору. Лише за допомогою біології. В мене все як в лабораторії: дивлюся, вивчаю всі аналізи.
Простий приклад. Мій боєць – Андрій Новицький – проведе 9-й бій за календарний рік. Ти багато знаєш боксерів, що проводять 9 боїв за 12 місяців? Це ж справді божевільний, нереальний графік.
І, головне, зверни увагу на те, що в нас попереду 8-раундовий бій. Це не олімпійський чемпіон Володимир Кличко. Це Новицький. Боксер, який на любительському ринзі провів десь близько 15 поєдинків.
– Я переглядав бокс Андрія. Дуже цікавий момент. В нього не такий бокс, як у вас. Не такі рухи. Але все одно є схожість. Я б це назвав “боксерською чутливістю”.
– Звісно! Він, до речі, теж в волейбол грав. Майстер спорту, вища ліга. Він вже в спарингах з такими чуваками стояв, що ого-го.
Знаєш, чим мені до вподоби співпраця з Андрієм? Тим, що я його аналізую. Розглядаю всі варіанти. Підхожу до процесу з максимальною інтелектуальною гнучкістю.
– Одразу пригадалося кредо Мікеланджело – “беру камінь та відсікаю все зайве”. Як це працює у вас? В який момент ви знаєте, що саме має вийти з наявного у вас матеріалу?
– Знаєш, з чого я завжди розпочинаю? З фізичних тестів.
Якщо коротко, то є декілька типів м’язів. Тобто декілька груп м’язових волокон. Є швидкі гліколітичні. Тобто такі, які відповідають за швидкість, вибуховість. Є швидкі окислювальні волокна. Є повільні окислювальні волокна, які використовуються під час ходьби.
І першим ділом я завжди вивчаю пропорцію цих волокон у боксера. Дивлюся на цей баланс. Якщо у боксера близько 80% “швидких” волокон, то з нього можна щось ліпити. Якщо цих волокон надто багато, то це теж проблема – тоді його вистачатиме максимум на 4 раунди.
Але не лише це. Ще в боксера має бути пластичність мозку. Той же Андрюха – по-спортивному хитрий пацан. Але я хочу, щоб він постійно розвивався. Тому підкидаю йому книжок, хочу, щоб він читав.
Насправді все залежить від цілей. Якщо ставити перед собою найвищу ціль – чемпіонський титул – отут вже потрібно, щоб все було. І волокна, і розум.
У Андрія є все, щоб стати чемпіоном. І, що дуже важливо, є фізичні дані. Його зріст – 2 метри. Розмах рук – 2.12 метрів.
– Звернув увагу на те, що він непогано координований як на такого здоровенного хлопця…
– Це зараз він непогано координований. У Андрія ж як все було. Його в збірній “продинамили”, після чого він на декілька років залишив бокс. Його привели до мене. А я ж відчуваю людей. Питаю його: “Андрюха, ти чого до мене прийшов? Яка в тебе ціль? Боксувати – це не ціль. Це х**ня. Хочеш стати чемпіоном світу?”
Я його відразу в спаринг поставив. І хоч Андрюха немало ударів пропустив, я побачив все те, що хотів побачити. Одразу побачив потенціал.
– На якому зараз рівні Андрій? Що в нього виходить круто, а над чим ще треба попрацювати?
– Роботи попереду ще дуже багато. Я з ним працюю всього лише 1 рік. Ми з ним їздили до Лас-Вегасу, спарингували з крутими чуваками. З тим же “Біг Бейбі” Андерсоном. І Андрюха їх всіх “розкатував”.
Знаєш, що є крутого у Андрія? Він емоційно дуже стійкий. Перед поєдинком він може лягти і заснути.
Я його трішки “підтягнув” ще й релігійно, навчив читати “Отче наш”. Тому що вважаю, що віра повинна бути. Як-то кажуть, “на війні немає атеїстів”.
Хочу, щоб він був “прикритим” зі всіх сторін. Щоб у нього була і віра, і підтримка. Я для нього все – і друг, і брат, і сват. Але, вважаю, що все одно має бути певна дистанція між бійцем і тренером.
– Хочу повернутися до цього моменту з “чутливістю” Андрія у ринзі. Як він це робить? Завдяки чому?
Наприклад, звернув увагу, що він майже в кожному поєдинку контрить правим кросом. Не впевнений, що бачив ще десь цей удар в бою юного проспекта-супертяжа.
Переважно це означає, що боєць або ж “косплеїть” когось, або дуже швидко приймає рішення. Який варіант у Андрія?
– Ми над цим зараз якраз працюємо. Він вже це “підхопив”, але цей момент можна робити ще трішки сильніше.
Зараз я тобі поясню, чому завжди порівнюю бокс з волейболом. Дивись, там м’яч летить прямо на тебе. В тебе немає часу подумати.
Тому спершу потрібно це все “розкидати”. Тобто навчити, як реагувати на кожен можливий епізод.
З Андрієм я намагаюся зробити таку собі “сублімацію”. Трохи Роя Джонса, трохи Олександра Усика, трохи Володимира Кличка і Леннокса Льюїса. Оцих чотирьох боксерів я в Андрія потроху впроваджую.
А ще хочу навчити його працювати на ближній дистанції, як це робив Джеймс Тоні. Але потрібно пам’ятати про те, що Андрій ще “зелений” хлопець.
Знаєш, він мені нагадує iPhone 18. Я туди вже стільки знань і інформації накидав, а там ще досі купа вільного місця.
Гадаю, мені потрібно ще десь 4-5 років для того, щоб він став таким, яким я зараз його бачу “на максималках”. Через 3 роки, чи навіть 2, гадаю, він багатьох вже солідних пацанів “поганяє”.
Я тобі так скажу. Якщо зробити бій з Деніелом Дюбуа на 6-8 раундів, то Андрюха в нього виграє. Ми ж спарингували с Гургеном Оганесяном. Причому не планували. Андрюха “розкатав” його в перших двох раундах, а потім той включився, попер, добряче так накидав.
І я зрозумів, що потрібно швидко щось змінювати. В наших хлопців цього вміння немає. Тому я й хочу цього навчити. Одним словом, кажу: “Андрюха, включаємо Джеймса Тоні”.
Андрюха змінює стійку і просто починає його пи**ити. Суперник намагається влаштувати бійку, а Андрій постійно збоку від нього, постійно зміщується, і той ніяк не може його дістати. В 5-му раунді він його так, вибачаюсь за слово, на**ярив…
А потім ми приїхали в гості до Оганесяна і “розкатали” там його взагалі “всуху” – 5:0. Вони просили, аби ми приїхали ще, навіть готові були заплатити грошей. Та я відповів: “Та мені вже більше нічого від цього спарингу і не потрібно!”
Тим паче, що ніхто не знає, що буде завтра. Хто зна, можливо нам ще колись з ним боксувати.
– До речі, зараз великі гроші пропонують в Саудівській Аравії. Прийняли би такий бій? Прийняли би проспект-клеш? Наприклад, з тим же Оганесяном?
– Ти ж зрозумій, тут все не так працює. Який резон ганяти “призового скакуна” в змаганнях, де немає серйозних грошей?
Не проблема побоксувати з ним. Проблема в тому, заради чого це робити. Заради титулу? Тоді, звісно, ми готові.
Ми б його “викатали”. Але що ми отримаємо за це? Вже не кажучи про те, що сам бій буде просто надзвичайно важким.
Мені потрібен мій “скакун” не тут, а в “Дербі в Кентуккі” – тобто в самому крутому турнірі, де на кону будуть найбільші в світі гроші.
– Іншими словами, на цьому етапі кар’єри найважливіше – строго слідувати затвердженому графіку і плану?
– А ти не думай, що в нас насправді так багато пропозицій. Андрій – це ж не “пасажир” якийсь. Ніхто з ним боксувати не хоче. Ми ж пройшли стільки спарингів. І всі це бачили. Всі знають, що на спарингах нас ніхто не перемагав.
Кому потрібен такий ризик?
– А чи не зарано Андрія вже переводити на опозицію більш високого рівня?
– Я так гадаю. Це було б занадто рано для тих, в кого в голові порожньо. А в мене є наука. В мене є аналізи. І всі аналізи, всі маркери у Андрія просто ідеальні.
В нього такі аналізи, наче він живе на курорті. Уявляєш? Він переносить нереальні нагрузки, а його маркери ідеальні. Я знаю, що більшість тренерів про все це взагалі нічого не знають. Навіть не знають про те, як підняти максимальне споживання кисню.
А я знаю. Знаю, як зробити так, щоб боєць краще “дихав”. Щоб він показував результати. І щоб це не шкодило його здоров‘ю.
А в нас тренери вміють лише “заганяти” пацанів. Вони вірять, що “більше” означає “краще”. Ні, це не так.
– Андрію пощастило з вами. Адже в основному в США боксом та фізпідготовкою займаються абсолютно різні наставники.
– Звісно, Андрію всю програму пишу я. Тому і зовсім інший рівень успіху. Це правда, в Америці це два різних тренера. Але ж я не з Америки, я з України. В мене ж є мозок. В мене брат – академік і професор. В мене генетично мозок працює. І всі тренування, весь процес в мене йде згідно останніх наукових досліджень. Я нічого не експериментую, не вигадую. Це все мої знання. Це все аналітична робота.
Знаєш, це велика тема для окремої бесіди (сміється).
– Тоді закриємо цю тему і перейдемо до найбільших боїв, які відбудуться в цьому році. Розпочнемо, звісно ж, з Усика та Ф’юрі.
Перш за все цікавить ваша думка щодо переносу бою. Це ж розсічення. Таке буває. Чи ви також вбачаєте в цьому якусь змову?
– Я гадаю, що Ф’юрі після нокдауну (в попередньому бою з Френсісом Нанну) просто намагається відтягнути час.
Розсічення? Та можна і самому собі “розсікти”. Не проблема! Жодних санкцій ж немає!
Якщо ти зараз виходиш на “пік форми”, то через місяць ти вже будеш десь на 80%. Чуваки, це все біологія.
Зробити таке розсічення – це елементарно. Там ж нічого немає. Навіть гематоми.
І взагалі. Ф’юрі… Усик його “вирубить”. Спершу перебоксує, а потім “вирубить”. Бо Ф’юрі вже стрімголов летить вниз. Це вже давно не той Ф’юрі, який був раніше. Деонтей Уайлдер все-таки його конкретно так “пробив”.
– Давайте спробуємо уявити, що ви тренуєте Усика. Які задачі поставите перед своїм боксером? Як він має боксувати?
– Постійний пресинг. Так, як він уміє. Сашко, він швидший. Має боксувати “першим – третім”: піддавлюємо, провалюємо, наказуємо і повторюємо.
Усик – менший. Він буде витрачати менше ресурсів. А отже, Саша однозначно витриваліший. І він його задавить.
Точно так само, як Усик боксував із Джошуа. Більше нічого. Точно той самий план. Йому просто треба бути самим собою.
Ф’юрі – він такий, неповороткий. Він не встигатиме за Усиком.
– А якщо навпаки? Ви тренуєте Ф’юрі. Як Тайсону діяти проти Усика?
– Те саме робити. В тому і справа, в кого краще вийде це зробити. В нього буде таке саме завдання, адже це бій двох контрпанчерів. Оцей бій – “першим – третім” – хто краще це зробить.
В нього буде та ж сама схема. А як інакше?
Звісно, ще він використовуватиме свою вагу, спробує влаштувати “брудний бокс”. Все це він може, класно вміє.
Але ж спершу потрібно впіймати Саню. А як його впіймаєш? Він буде розривати дистанцію.
Тут все важко. Думаю, допоможе лише ефективна робота в стилі “дабл-контр-панч”. І вони обидва це добре вміють. Але Сашко трішечки швидший. Знаєш, саме задля того ми і тренуємося, щоб мати перевагу в таких от “трішечках”.
Сашко може його навіть нокаутувати. Гадаю, що в першому поєдинку Усик переможе рішенням суддів, а у другому, скоріш за все, “хлопне” його.
Але не факт… Ф’юрі ще боксувати в реванші з Нганну, йому ще боксувати із Джошуа. Це ж все бізнес…
Скажу ще, що Ф’юрі – це вам не простий якийсь “пасажир”. Надзвичайно розумний боєць. Дуже крутий чувак. “Розкручує” поєдинки на такому рівні. Він – сучасний Мухамед Алі.
– Френсіс Нганну в боксі. Як гадаєте, йому просто пощастило, що Ф’юрі був в поганій формі, чи він все-таки хороший боксер?
– Ні-ні-ні! Те, що він – випадковий “пасажир” – можуть говорити хіба зовсім недалекі люди. Це – атлет. Лише поглянь на нього. Це ж яка генетика!
З ним не вийде ні поборотися, ні повисіти на ньому.
– Як на мене, саме це була найбільша помилка Ф’юрі. Він поліз боротися з Нганну, не врахувавши, що той – виходець із ММА. Для них боротьба – базова дисципліна.
– Звісно! Це ж танк!
Ще один момент – те, що удари Ф’юрі нічим не здивували Нганну. Гадаю, він може нокаутувати Ентоні Джошуа.
Джошуа, звісно, перебоксує його. Але я б не виключав поразку Джошуа нокаутом.
– Можливо тоді Нганну вартувало б відбоксувати агресивніше?
– Він боксуватиме десь до 7-8 раунду. А потім полізе вперед. Може спробувати задавити його. Джошуа може “включити бійку”. Він любить це робити. Тому він і програв Енді Руїсу.
– На кого поставите?
– Скоріш за все на те, що Джошуа переможе. Він може дуже розумно відбоксувати. І він в хорошій формі. Скоріш за все, переможе рішенням суддів. Хоча може і нокаутувати. Адже якщо порівнювати з Ф’юрі, то удар в нього жорсткіший.
– Останнє запитання. Гадаю, що стилістично найцікавішим може вийти поєдинок між Чжаном Чжилеї та Джозефом Паркером.
Пригадуєте, як в грудні всі списували Паркера, були впевнені, що Уайлдер його нокаутує? Вам не здається, що може бути повторення тієї історії?
– Навіть не знаю… Гадаю, що Паркер – хороший боксер, розумний. Якщо чесно, я б дуже хотів зробити Андрюсі бій з Паркером. Адже він такий невеличкий супертяж.
Вся справа в тому, що Уайлдер як боксер – взагалі “ніякий”. А його тренер Малік Скотт… От як можна було зробити “Бронзового бомбардувальника” боксером-контровиком? Це ж маячня!
Цей чувак лупить наче з гармати. Він має “вбивати” суперників, а не тікати від них. Та й неможливо це – змінити повністю боксера, якому вже 38 років.
– Зі сторони виглядало так, наче Скотт повністю “переламує” стиль Уайлдера.
– Про що я й кажу! Повністю все зламав. Повністю! Це була помилка. Він поставив йому свій бокс. Він сам так боксував. Пам’ятаю, спарингував з ним. В нього завжди був такий трохи “переляканий” стиль.
– Анатолій, дякую за ваш час, за приємну бесіду та професійний розбір боїв. Бажаю перемог вам та вашим бійцям!
Розмовляв: Святослав Осипов
Просмотров: 1 904
