“Я відчув, що таке Головкін”. Інтерв’ю з Сергієм Богачуком. Частина 2

Нокаутер №1 українського боксу боєць першої середньої ваги Сергій Богачук (23-1, 23 КО) згадував про спаринги з легендарним Геннадієм Головкіним та поразку Брендону Адамсу.

В першій частині інтерв’ю Сергій розповів нам про те, що вже зовсім скоро боксуватиме з американцем Себастьяном Фундорою за звання чемпіона світу за версією WBC.

– Я так розумію, що тренер Абель Санчес на перших порах не просто так тебе ганяв, а намагався зрозуміти, чого ти вартий?

– Саме так. Одного разу він мене навіть поставив спарингувати з Геннадієм Головкіним. Звісно, що Абель спершу попередив Геннадія. Сказав йому: “Вважай, пацан ще молодий”.

Але я відчув, що таке Головкін. Я мав багато спаринг-партнерів. Але такої моці, як у нього, я не відчував ніколи. Навіть тоді, коли він не вкладається в удар, коли б’є, ніби, несильно, ти відчуваєш, що його кулаки наче сталеві. Дуже важкі, дуже міцні.

Я не знаю, як це словами передати. Але за свою кар’єру я з таким більше ніколи не стикався. Це абсолютна правда. Він дуже міцний фізично.

Я спостерігав за тим, які речі він виробляв в залі. Він там такі фокуси с гирею видавав! Причому там були суперважковаговики, чуваки, вагою понад 100 кг, і вони не могли зробити ті ж фізичні вправи, які робив він.

Ганяв мене Санчес добряче. І спаринги, і кроси, і фізичні вправи. Я сидів у нього на базі безвиїзно. Часом він навіть перегибав з нагрузками.

Коли я проводив ті свої перші бої, то додому не повертався. Жив там. Вже пізніше, коли боїв стало менше, коли вони стали серйознішими, тільки тоді провів бій – повернувся додому.

А до того все було так. Спустився з Біг-Бер до Лос-Анджелесу, провів бій, повернувся в Біг-Бер. А там 2 години їзди…

І один раз таке було, що я провів бій в Лос-Анджелесі. Він був в 9 годин вечора. Вночі ми повернулися на базу. Ще Мурат Гассієв з нами був.

На годиннику десь 1 ночі. І Санчес мені каже: “Завтра у нас в 7 ранку біг”. І йде до себе. Мурат до мене повертається і каже: “Ти не думай. То він не жартує”.

Відпочивати він практично не давав. Ганяв дуже сильно. І коли ти вже то все переростаєш, то розумієш, що часом він перегинав палку.

Такий підхід не всі витримували. Добре, що я міцний. Я все витримаю. А інші можуть цього не витримати.

– Знаєш, в українських уболівальників спорту є таке поняття, як “фізрук”. Так здебільшого називають тренерів, які начебто можуть хіба що нагрузити атлета максимальним навантаженням.

І більша частина вважає Санчеса саме “фізруком”. В якійсь мірі вони мають рацію?

– Той, хто з ним ніколи не працював, той, напевно, так і буде думати.

Все набагато складніше. Перш за все, він дуже розумний дядько. Архітектор не лише за освітою. Він справді будує будинки.

В нього цікаве мислення щодо боксу.

Якщо говорити про нього, як про “фізрука”, то він справді дуже сильний в фізпідготовці.

Якщо говорити про його боксерське мислення, про стратегію, то він давав дуже корисні поради. Якщо суперник швидкий і маневрений, він казав: “Відбивай плечі”. Це дуже корисна порада. І її не кожен дасть.

Він вчив, показував такі місця, по яким мало хто б’є. Чому? Бо частіше за все боксери полюють за головою та корпусом. А Санчес показував такі місця на руках, на плечах. То дуже неприємні удари. Вони можуть боксера “поламати”. Це легальні удари. Але дуже неприємні.

От таких от нюансів він розказує і показує дуже багато. А ще він дуже грамотний як стратег.

Як на мене, єдина проблема з ним – це те, що часом він перегинає палку в фізичних навантаженнях. В нього витримують тільки фізично дуже міцні хлопці. Такі як я. Такі як Головкін. Фізично слабших він може просто зламати.

Якщо говорити про людські якості, то він дуже класний мужик. Дуже хороша людина. Завжди допоможе. А ще він дуже правдивий. Він каже в очі те, що думає. Він не з тих, хто буде розказувати якісь байки. Як є – так і скаже.

Він ніколи не буде під когось пристосовуватися. Якщо щось не так – він одразу скаже.

З тими бійцями, які виступали на більш високому рівні, він розмовляв інакше. Він їм казав: “Думаєш, мене в боксі цікавлять гроші? Бокс в мене для душі. Гроші я заробляю інакше – в мене будівельний бізнес, своя бригада. Я там солідно заробляю. Мені не потрібні твої гроші. Мені потрібно, щоб ти став чемпіоном. Якщо ти готовий працювати – я тобі допоможу. Якщо ти хочеш так-сяк – то я на це не підписуюсь. Я хочу зробити бійця чемпіоном”.

Дуже цікавий дядько. Класний мужик. Я з ним досі в хороших відносинах.

– Пригадую, в тебе був бій в Мексиці. Тебе там прийняли, зустріли як свого. Це тому, що ти – Ель Флако?

(El Flaco – худорлявий (ісп.), прізвисько Сергія – прим. НЛПБУ)

– Та ні. Почнемо з того, що ми, українці, дуже схожі з мексиканцями. В нас менталітет однаковий. Лише мова інша.

Чим схожі? Вони дуже сімейні, дружелюбні. Завжди приймуть, якщо бачать, що ти – “нормальний”.

В мене в залі десь близько 70% мексиканці. Вони дуже прості. Мені дуже легко з ними спілкуватися.

Наш тренер Менні Роблес каже: “Ми одне одного добре розуміємо, бо спілкуємося мовою боксу”. Так воно і є. Майже у всіх в них дуже погана англійська. Багато іспанських слів. В мене теж проскакують українські слова. Бо англійська досі не дуже добра.

Але якось спілкуємося. Якось знаходимо ті слова, ту мову. Якось розуміємо одне одного. Я дивлюся на них, та відчуваю, що вони – “наші”, “свої”. Вони дуже дружелюбні. Завжди допоможуть. Завжди підтримають. Вони з тих, які останнім поділяться. Одним словом, класні.

І вони теж відчувають, що ми, українці, такі самі. Відчувають, що ми схожі.

Можливо, саме тому мене там так прийняли. Вони прості. Я простий. Я кажу те, що думаю. Вони не люблять усі ці “понти”. Їм таке не подобається. І мені теж. Люблю простих людей.

Мені, наприклад, неважливо, в кого що є. Неважливо, хто багатий, а хто бідний. Мене цікавить сама людина. І у мексиканців все так само. Їх завжди в першу чергу цікавлять людські якості.

Гадаю, тому в нас такий зв’язок. Гадаю, тому ми товаришуємо.

– То після бою в Мексиці ти змінив Санчеса на Роблеса? Можеш їх порівняти?

– Ні. Ще раніше. Здається, бій в Мексиці – то перший з Менні.

Вони різні. Дуже різні. Санчес більше робить ставку на фізику. Фізика і стратегія. А ще Санчес – це постійний пресинг.

Як тільки я прийшов до Менні, він сказав мені такі слова, які я досі пам’ятаю. Він сказав, що не збирається мене ламати чи переучувати. Він прагне до того всього, що в мене вже є, поступово додавати нового. Додавати і розвивати.

Зараз ми з ним найбільше працюємо над захистом. Він постійно мені нагадує: “Пробив – захищайся, пробив – захищайся”.

Працюємо також над балансом. Над тим, щоб не залишався відкритим після атаки. Щоб викидав комбінацію і захищався.

Менні каже: “Ти повинен бити першим і останнім”. Тобто це означає пробив серію, захистився і знову пробив серію.

Це класно. Адже раніше в мене був такий бокс… Я забагато пропускав. Так, я перебивав суперників. Наносив багато ударів. Але і пропускав чимало. А це не є нормальним.

До речі. Був якось у Вінниці, вдома. Був у бані. Зустрівся там з одним боксером-професіоналом, який вже завершив кар’єру. Він мені сказав дуже цікаві слова. Каже: “Не пропускай. Бо воно з часом накопичується. І потім ці удари стануть такими болючими”.

Він сказав це. І я просто побачив у його очах цю біль, про яку він каже.

Він так і сказав: “Спершу ти молодий і здоровий. Все класно, не відчуваєш пропущених ударів. А потім навіть тоді, коли б’ють несильно, ці удари здаються такими болючими”.

Я не лише побачив цю біль в його очах. Я її відчув.

І справді, в боксі так і кажуть, що чим менше ти ударів пропускатимеш, тим довше триватиме твоя кар’єра. Адже що саме головне  в боксі? Кажуть, що саме головне – вчасно з нього піти. А в моєму розумінні, саме головне – спершу встигнути за цей час заробити грошей на подальше життя, а вже тоді зав’язати.

Мені давно вбили в голову (причому це кажуть і вдома, і там), що поки ти на вершині, в тебе завжди будуть друзі, завжди всі будуть тобі раді. А коли ти десь оступишся чи зав’яжеш з боксом, то втратиш майже миттєво десь близько половини своїх друзів. Ти просто станеш їм непотрібним. До тебе будуть вже по-іншому відноситися.

Тому дуже важливо – стати чемпіоном, заробити грошей. І, звісно, зав’язати вчасно. Не жертвувати здоров’ям.

Часто бувають такі моменти, коли дуже хороші в минулому боксери, які вже давно не виступають, повертаються в бокс, як тільки у них закінчуються гроші.

А здоров’я-то вже немає. Вони повертаються лише заради грошей. Вони ризикують своїм здоров’ям. Це ненормально – повернутися, щоб заробити ще якихось там декілька тисяч USD, втративши здоров’я.

Треба вчасно піти, правильно інвестувати гроші. А далі – жити і кайфувати.

Це – одна із моїх цілей. Стати чемпіоном, заробити, заслужити якомога більше поясів, заробити трішки грошей, правильно їх інвестувати і отримувати задоволення від життя.

Можливо, відкрити в майбутньому свій спортивний зал. Тобто зробити щось таке, що не для заробітку, а для душі. Розвивати боксерів, розвивати талантів. Це мені б було цікаво. Вважаю, що трохи маю в цьому досвід.

– Зізнаюся, переживав, коли ти змінив тренера. Бо в молодих бійців так буває, що їх починають переучувати, і вони наче “зависають” між стилями. Тому, коли ти з новим тренером вийшов на кардинально новий рівень опозиції – бій з Брендоном Адамсом – я ставив на твою поразку.

Пригадую той бій. Пригадую свій шок. Адже мені дуже сподобався твій виступ. Сподобалося, як ти диктував темп бою. Як не давав супернику намацати свою дистанцію. Як, фактично, домінував. Він перепробував все – від “велосипеду” до силового бою в інфайтингу.

І тут, в 8-му раунді, за 30 секунд до гонгу ти пропустив лівий контрхук. Шок!

Що то було: збіг обставин, не вистачило досвіду чи почав трохи здавати фізично?

– Я відчув, що він вже майже зломлений. Трохи поспішив.

Ще, гадаю, зіграло те, що в мене всі перемоги були достроковими. І я почав накручувати себе: “Потрібен нокаут! Зараз я його дістану”. Я “ломанувся” на нього і пропустив.

Що ще цікаво. На той момент в мене не було такого досвіду. Якби він був, я б міг просто на коліно присісти чи в клінч ввійти. А так, я пропустив і почав задкувати. Тому все так і вийшло.

Я задкував і пропустив дуже сильний удар. Суперник виявився досвідченим. Про що тут можна говорити? Про те, що завжди треба бути напоготові. Про те, що в боксі один удар все може змінити. Поки на собі це все не відчуєш…

Я ж знав це все. Бачив, що так буває. Але ти завжди вчишся на своїх помилках.

– Це ж, напевне, дуже важко. Як можна себе стримувати, коли бачиш, що суперник вже майже капітулював…

– Я бачив, що суперник вже був сильно розчарований. Що в його куті всі розгублені. Бачив, що вони не знають, що робити.

Спершу я був дуже розчарований поразкою. Але пізніше все переосмислив. А тренер мені сказав: “Цю поразку ти маєш прийняти як урок. І зробити так, щоб це більше ніколи не повторилося. На ньому ти маєш навчитися”.

Після того й справді багато чого перевернулося. Я багато що переосмислив. Більше почав зважати на захист. Я й раніше розумів, що мені потрібен кращий захист, але десь всередині сиділо переконання, що в мене залізна голова, яка все витримає.

Раніше було так: ну то й що, що пропускаю? Я ж виграв!

Ще один момент. Цікаво те, що тих лівих бокових за бій з Адамсом я пропустив декілька – пропущений в 8-му раунді не був першим.

Тривожні “дзвіночки” були ще в стартових раундах. Той боковий залітав у ціль декілька разів, адже моя рука не була в потрібному місці.

Я відчув перше ж попадання. Воно просто накопичилося.

Гадаю, що все йде так, як і має бути. Адже той бій був переломним для моєї кар’єри. Тобто якщо б я переміг, то вже у наступному двобої мав би боксувати за титул.

І я гадаю, що на той момент до титульного бою я ще не був готовим. Якщо б я побив Адамса і вийшов потім на Джермелла Чарло, то, зізнаюся, не знаю, як би воно пройшло…

Не впевнений, що був вже готовим до такого бою. Гадаю, що ні. А от зараз відчуваю себе набагато впевненішим, сильнішим, досвідченішим і більш підготовленим до цього бою.

Тому, сталося як сталося. Що не робиться, – то на краще. Вірю, що все мало статися саме так. Вірю, що стану чемпіоном світу.

– Цікавий момент, що у Фундори також є одна поразка. І вона дуже схожа з твоєю поразкою. Він там також впевнено вів у рахунку. Також все змінив один пропущений удар. Це також був лівий контрхук.

Я от зовсім трішки переглядав ваші хайлайти, коли готувався до інтерв’ю. Ви досить сильно схожі стилістично, чи мені так здалося?

– Я був на тому поєдинку. Дивилися наживо.

Ми й справді схожі в плані боксу. В нас з ним такі заруби були в Біг-Бер. Ми могли 8 раундів впертися одне в одного і рубатися.

Зі мною все більш-менш зрозуміло. Я менший зростом, рубака за стилем. А він – височенний, ще й лівша. Такі переважно не рубаються. Переважно вони всі “ігровики”.

А він, височенний лівша, стає і починає рубатися. І він може нормально так “втикнути”. Спершу я не розумів, звідки це в нього береться. А потім почав аналізувати. В нього величезний розмах рук. І він його правильно використовує, тобто правильно працює плечами. Дуже добре робить цю амплітуду, цей розмах.

Він б’є дуже сильно. Для своїх антропометричних даних він дуже фізично сильний і дуже сильно б’є. Я ж кажу, ми з ним такі рубки влаштовували…

Він мене добре знає. І він, і його батько. Його проблема в тому, що він знає мене таким, який я був у Санчеса. А зараз я вже інший боксер.

Можна сказати, що і я знаю його таким, який він був колись. Але, гадаю, в нього мало що помінялося.

Його батько-тренер тоді добре мене вивчив. Тоді він знав мої слабкі сторони. Зараз в мене не лише тренер змінився. В мене багато чого змінилося. Я тепер набагато краще працюю в захисті.

В чому ми з ним схожі? Мексиканці про таких боксерів кажуть “в них є яйця”. По-їхньому це означає, що боксер – сміливий. Що може встати і піти в розмін. І в нього, і в мене “є яйця”.

Всі фото: Instagram / @sbohachuk

Розмовляв: Святослав Осипов

Просмотров: 1 080